Асоціація митних брокерів України

Незаперечним фактом на сьогодні є те, що таке ганебне явище як корупція перестає бути проблемою окремо взятої країни. Воно з кожним роком набуває транснаціонального масштабу, створює загрозу стабільності й безпеці громадянського суспільства, руйнує етичні цінності та уявлення населення про справедливість.

Ефективна протидія цьому злочинному явищу, крім наявності відповідної політичної волі, вимагає належного законодавчого забезпечення, тобто запровадження дієвого комплексу нормативно-правових положень, що регулюють механізми запобігання корупції та посилення відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних діянь.

З огляду на це, однією з найбільш вагомих подій в історії сучасних міжнародно-правових відносин у сфері запобігання та протидії корупції є підписання міжнародною спільнотою 9 грудня 2003 року в м. Меріда (Мексика) Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції – найбільш змістовного міжнародного акту, спрямованого на попередження та боротьбу з корупцією, як у світовому так і у національному масштабі. Після цієї події 9 грудня за ініціативою ООН святкується як Міжнародний день боротьби з корупцією.

Отже, на сьогодні цей документ являє собою так званий базис для приведення національного законодавства кожної держави-учасниці у відповідність з загальновизнаними методами та заходами щодо попередження та протидії корупції.

В основу згаданої Конвенції органічно покладено дві ключові засади: заходи щодо запобігання корупції та боротьба із цим явищем.

Сфера запобігання корупції – це система регулятивних правовідносин, які спрямовані на попередження корупційних проявів у державі шляхом удосконалення правових норм, правових механізмів та заходів державного впливу, спрямованих на запобігання корупції як явища на різних рівнях.

Проте, сфера боротьби з корупцією – це система правоохоронних, переважно кримінально-правових та адміністративно-правових заходів, спрямованих на притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних діянь, що мають на меті покарання, превенцію протиправних дій і виховання населення у дусі поваги до закону, створення в державі атмосфери нетерпимості та непримиренності до проявів корупції.

Зазначена Конвенція містить 71 статтю та визначає ключові засади здійснення державами-учасницями політики у сфері запобігання та протидії корупції, а саме: запровадження органу або органів із запобігання та протидії корупції (стаття 6), оптимізацію функціонування публічного та приватного сектору (статті 7 та 12), запровадження кодексів поведінки державних посадових осіб (стаття 8), забезпечення доступу громадськості до процесів протидії корупції (стаття 13), впорядкування сфери державних закупівель й управління державними фінансами (стаття 9) та інше.

Зокрема, у статті 20 Конвенції ООН проти корупції наголошено на тому, що за умови дотримання своєї Конституції та основоположних принципів правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.

Слід звернути увагу на те, що в даний час у ряді країн вживаються ефективні заходи, як нормотворчого, так і організаційного характеру, щодо приведення національного законодавства країни у відповідність до вимог Конвенції ООН проти корупції.

Для прикладу, можна навести оновлену „антикорупційну” законодавчу базу Російської Федерації, де в грудні минулого року схвалено “антикорупційний” пакет Законів Російської Федерації, а саме: Федеральний Закон “Про протидію корупції”, Федеральний Закон “Про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з ратифікацією Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією у контексті кримінального права» та Федеральний Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з прийняттям Федерального Закону «Про протидію корупції».

Що стосується нашої країни, слід зазначити, що з моменту підписання Україною Конвенції ООН проти корупції (Україна ратифікувала цей міжнародний акт Законом України „Про ратифікацію Конвенції ООН проти корупції” від 18 жовтня 2006 року) імплементація її положень в національне законодавство стало одним із пріоритетних завдань сьогодення. Не менш важливим є те, що ратифікація, відповідно до вказаного Закону, вступить в дію з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції ООН проти корупції.

Отже, з метою приведення законодавства України у відповідність до вимог згаданої Конвенції розроблено „антикорупційний” пакет законопроектів, а саме: проекти Законів України „Про засади запобігання та протидії корупції”, „Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень” та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, який враховує положення всіх міжнародно-правових антикорупційних інструментів та покликаний запровадити кардинальні зміни у реагуванні держави та громадянського суспільства на проблему корупції.

Як відомо, цей „антикорупційний” пакет законопроектів ще у 2006 році прийнято Верховною Радою України у першому читанні за основу.

Важливим є той факт, що вказані законопроекти пройшли експертизу з боку фахівців Ради Європи та громадські слухання в профільному Комітеті Верховної Ради України.

Прийняття згаданих законопроектів надасть можливості комплексно імплементувати положення Конвенції ООН проти корупції у національне законодавство, а саме: встановити нові правила в сфері запобігання та протидії корупції (розширюється перелік суб’єктів корупції, встановлюються антикорупційні обмеження на державній службі, запроваджуються перевірки при вступі на державну службу, встановлюється заборона отримувати подарунки, пов’язані із службою, передбачається декларування майнового стану державних службовців та їх близьких родичів), врегулювати питання виникнення конфлікту інтересів, посилити відповідальність осіб, винних у вчиненні корупційних правопорушень, запровадити проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, залучити громадськість до заходів із запобігання та протидії корупції тощо.

Підтвердженням того, що „антикорупційний” пакет законопроектів відповідає міжнародним стандартам у сфері протидії корупції є слова Президента Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО) Драго Коса, яким було здійснено його експертизу та наголошено на тому, що:

зусилля українських законотворців у сфері внесення змін до антикорупційного законодавства заслуговують високої оцінки;

ухвалення законопроектів стане великим досягненням як для України так і для міжнародної спільноти, оскільки законопроекти містять багато прекрасних рішень, ще не відомих у практиці інших країн;

прийняття цих законопроектів є свідченням багатообіцяючого початку нового, гармонізованого антикорупційного підходу в Україні.

Президентом ГРЕКО також було висловлено сподівання, що відповідні законопроекти будуть незабаром ухвалені та запроваджені в дію.

Наразі „антикорупційний” пакет законопроектів перебуває на розгляді Верховної Ради України та підготовлений для прийняття у другому читанні.

Схвалення „антикорупційного” пакету законопроектів стане значним поштовхом на шляху до ґрунтовних антикорупційних законодавчих реформ у нашій державі та створить сприятливі умови для запобігання та протидії корупції в країні.

Джерело: Міністерство юстиції України