Результати третьої зустрічі Експертної групи з питань Митного кодексу ЄС (неофіційний переклад)

Протягом 5-ти денної зустрічі експертна група надала коментарі за наступними темами

  • Загальні вимоги до даних
  • Реєстрація та ідентифікація економічних операторів (EORI)
  • Право бути почутим
  • Рішення
  • Обов’язкова інформація
  • Уповноважений економічний оператор

Також були надані інші коментарі, які стосуються положень Заголовку I, Глави 2, Секцій 1 та 4 документу TAXUD/UCC-DA/2014-1 (попередня редакція остаточного підзаконного акту).

Загальні вимоги до даних

Реєстрація та ідентифікація економічних операторів

Пропозиція: Немає жодних зв’язків з цим положенням та його сили у дії, тому воно має бути видалене.

Коментар 80:

Комісії пояснюють, що стаття DA-I-2-01a пов’язує реєстрацію економічного оператора, а також його реєстрацію та ідентифікацію (EORI) . Останнє є реалізацією концепції, яка вже додана до Митного кодексу ЄС: реєстрація. Деякі дискусії стосуються належної практичної дії даної статті. Протягом дискусії, Комісії презентували два можливі варіанти: вважати присвоєння номеру реєстрації та ідентифікації УЕО останнім кроком в процедурі реєстрації і закріплювати дані дії статтею 25(b) Митного кодексу ЄС або ввести концепцію реєстрації та ідентифікації УЕО. Вибір між двома варіантами буде у подальшому обговорюватись.

«Право бути почутим» (RTBH)

Період 30 днів є надто довгим. Беручи до уваги, що після закінчення терміну митні органи повідомляють заявника про рішення, заявник має ще 30 днів для оскарження рішення, тому мова йде про 60 днів. CONFIAD пропонує скоротити даний період до 10 календарних днів. На їх думку, період 30 днів вказаний у цьому пункті має бути скороченим у випадках, коли подається заявка на розширення часового обмеження, наданого у митному законодавстві. В іншому випадку, створення такої заявки терміново до завершення часового обмеження буде автоматично надавати розширення часового обмеження на 30 днів. Період у 30 днів на право бути почутим є надто довгим. 10 або 15 днів мають бути достатніми заявникові для вираження власної точки зору.

Коментарі 124-126: 

Комісії надали пояснення, що період 30 днів був визначений кілька років тому після переговорів країн-членів і тому немає сенсу його зменшувати. Бажання економічних операторів розширити часові обмеження, вказані у митному законодавстві, не є бажанням розширити період, передбачений на право бути почутими, тому надання 30 днів на дане право не означає автоматичне розширення вищезазначеного періоду.

Зазвичай заявник буде мати 30 днів на вираження власної точки зору. У певних випадках митні органи можуть вимагати взаємопов’язану особу терміново виражати свою точку зору у двох ситуаціях. Які ситуації маються на увазі у пункті 2, контроль товарів, на які декларація не відкривається? Пункт 1 та 2 можуть бути об’єднані в 1.

«Митні органи можуть вимагати взаємопов’язану особу терміново виразити свою точку зору, у випадку, якщо взаємозв’язок підстав, вказаний у Статті 22(6) Кодексу є частиною процесу контролю»

Коментар 130: 

Як реакція на коментар, Комісії запропонували перемістити зміст статті IA-I-2-08(1) в статтю DA-I-2-6a(2) для того, щоб більш чітко роз’яснити зміст поняття «взаємозв’язок підстав…виявлених для процесу контролю» і одночасно виявлення, чому літери (а) та (b) абзацу 2 статті DA-I-2-6a мають залишитись.

В процесі дискусії, Комісії запропонували 3 можливі варіанти:

  • Видалити 2 абзац
  • Модифікувати 2 абзац, або
  • Поєднати статтю IA-I-2-08(1) з другим пунктом

Комісії також зазначили, що в будь-якому випадку, літера b пункту 2 повинна залишитись, оскільки вона належить до несанкціонованого ввезення товарів на митну територію Союзу.

У 2 пункті внесли пропозицію замінити слово «можуть» на «повинні». Комісії висловили незгоду із пропозицією, аргументуючи це тим, що митним органам необхідно надати деяку гнучкість. Країни-члени зазначили, що у випадках несанкціонованого ввезення товарів, буде неможливим відмовитись у 30-денний термін через право бути почутим, так як певні аспекти мають бути прийняті до уваги (класифікація товарів, вартість та ін.). Комісії ще раз закцентували увагу, що пункт 2 – це можливість для митних органів.

Уповноважений економічний оператор (УЕО)

Питання недостатньої кількості переваг для УЕО є одним з найцікавіших з моменту їх створення.

Стаття 38(2) Митного кодексу ЄС надає власникам сертифікатів УЕО деякі спрощення відповідно до митного законодавства. Термін «певні» означає, що це має піддаватись визначенню і Стаття 40 Митного кодексу ЄС чітко уповноважує Комісію затверджувати підзаконні акти, щоб визначати:

  1. Спрощення, вказані у пункті (а) Статті 38(2)

Наразі жодний підзаконний акт не надає очевидні роз’яснення. Що саме є «митними спрощеннями»? На думку експертів складно знайти роз’яснення даного терміну і немає жодного переліку переваг. Якщо навіть УЕО намагатимуться знайти інформацію стосовно спрощень, то знайдуть дуже мало посилань, можливі переміщення за режиму тимчасового зберігання, прийняття певних письмових зобов’язань є лише обмеженням таких переваг. Експерти приймають, що статус УЕО означає автоматичну відповідність критеріям для використання спрощень та припускає, що може бути включений перелік спрощень.

Коментар 286:

Комісії пояснили, що справжні переваги для УЕО це більш легкий та ефективний доступ до інших спрощень без повторного контролю вже перевірених вимог. Перелік усіх спрощень та уповноважень, в яких використовується статус УЕО або критерії УЕО будуть включені в документи. Цей перелік буде включати також посилання на всі випадки, в яких будь-які вимоги щодо таких спрощень існують. Уповноваження вказані у наданому коментарі та будуть використані для будь-яких нових випадків можливих нових переваг у майбутньому.

Стосовно недостатньої кількості відповідних положень Статті 123-01 проекту нового модернізованого Митного кодексу ЄС: чому сертифікати УЕО більше не будуть використовуватись? Які практичні наслідки? Чи всі наявні сертифікати УЕО (13 000) мають бути модифіковані лише з формальних причин?

Коментар 289:

Коментар стосується двох термінів «уповноваження/ сертифікація» та їх практичного розуміння.

Комісія роз’яснила, що закріплені визначення слугують ланкою між існуючою системою з трьох сертифікатів і нових систем двох уповноважень та можливістю мати їх одночасно. Деякі практичні наслідки також обговорювались і Комісії включили в подальший аналіз всі можливі наслідки. Країни-члени наголосили, що сучасний статус УЕО має бути переглянутий, оскільки Митний кодекс ЄС включає нові вимоги.

Думка експертів: «У підпункті 3, створено обов’язок використанням слова «повинні», де раніше було використано слово «можуть». Це потребує додаткових роз’яснень, тому що це включає зміни та спілкування зі стороною, з якою наразі ми не контактуємо (вантажоодержувач). Пояснень також потребує термін «компетентний митний орган». Додатково, роз’яснення потребують «фізичний» та «документальний» контроль, так як останній незазначений.

Комісія має вказати скільки декларацій вже отримані вантажоодержувачами з номером реєстрації та ідентифікації економічних операторів (EORI) – якщо номеру EORI немає на загальній вхідній декларації (ENS) ми не зможемо перевірити чи мають вони статус УЕО. Таким чином, якщо ми маємо номер EORI та вантажоодержувач не є підключеним до митної системи, УЕО не може бути повідомленим заздалегідь. Тим більше, якщо % вантажоодержувачів, які мають статус УЕО використовують номер EORI та є підключеними до митних систем низький, яка є користь від залучення додаткових витрат? Якщо дана пропозиція матиме значний вплив на сучасну систему, ми схильні до думки, що ці зміни не будуть втілені в життя до 2016 року, навіть, якщо вони є бажаними, з чим ми не згодні.»    

Коментар 316:

Стосовно частини першої коментаря, країни-члени роз’яснили, що наявні певні невідповідності між даною пропозицією та чинним законодавством. Стосовно частини третьої країни-члени коментаря висловили питання чи продовжується аналіз економічної ефективності.

Стосовно частини першої коментаря, Комісія пояснила, що слова «можуть» були змінені на «повинні», у випадку виконання всіх умов та відсутності загроз, з метою інформування (попередження) УЕО митними органами.

Стосовно третьої частини коментаря, на думку Комісії це стосується бізнесу. В будь-якому випадку Комісія прийняла до уваги пораду країн-членів та буде чекати зворотного зв’язку з TAXUD, зазначивши, що ця стаття була представлена у відповідь на запити країн-членів.

Деякі країни-члени зазначили, що у випадку, якщо стаття буде потрібна, має бути прийняте до уваги, що до 2016 року всі оновлення (нормативні) готові не будуть.

Деякі країни-члени виявляють сумніви щодо другого підпункту 2 або пункту 3 статті DA-I-2-26, щодо вантажоодержувача, який може знаходитись за межами митної території Союзу.

Країни-члени запропонували обмежити повідомлення вантажоодержувача у випадках, коли загальна декларація в’їзду (Entry summary declaration) замінюється на митну декларацію.

Комісія запропонувала повернутися до пункту 3 статті DA-I-2-26, взявши до уваги думки зі сфери торгівлі та результати подальшого аналізу.

Ми пропонуємо додати наступний (виділений) текст до пункту:

  1. Анкета визначення власної оцінки має бути заповнена заявником відповідно до Додатку С і має бути подана як частина заявки. Компетентний митний орган може зробити виняток щодо вимоги заповнення частин анкети визначення власної оцінки, якщо вони вже мають необхідну інформацію у власному користуванні.

Така можливість не врахована в Статті Ми пропонуємо її відновлення з метою зменшення непотрібного адміністративного тягаря для обох сторін. Чи потрібно, щоб анкета визначення власної оцінки були включена до Додатку С? Це буде означати, що будь-які майбутні зміни у формах будуть потребувати зміни на законодавчому рівні. Термін «повинні» є сумнівним (двозначним). Ми пропонуємо визначити заповнення анкети визначення власної оцінки як обов’язок. Анкета визначення власної оцінки має бути заповнена відповідно до Додатку С. Чи є літера С правильним посиланням на додаток самозаповнення УЕО?

Коментарі 320, 325, 331, 332, 333:

З приводу коментарів щодо можливих винятків у вимогах заповнення частин анкети визначення власної оцінки, якщо вони вже мають необхідну інформацію у власному користуванні, Комісії пояснили, що це може бути зроблено через статус складових даних (обов’язкових, додаткових) у Додатку.

Не зважаючи на це, стосовно анкети визначення власної оцінки, Комісія надали дві альтернативи: надання інформації про обов’язок у підзаконному акті, який як наслідок буде мати недостатню гнучкість у своєму змісті або мати обов’язок у керівних положеннях (як зараз), але зі значною гнучкістю стосовно оновлення змісту анкети.

Країнам-членам пропонувалося висловити свою точку зору та можливі вподобання стосовно двох альтернатив.

Деякі з них поцікавились чи анкета визначення власної оцінки є обов’язковою для виконання правил, включених до Митного кодексу ЄС і, чи повинно це включатися до підзаконного акту. Країни-члени прагнуть залишити посилання на анкету визначення власної оцінки у керівних положеннях. Вони погоджуються, що анкета визначення власної оцінки є обов’язковою, але також наголошують, що вона має бути гнучкою.

Комісії пояснили, що стаття буде переписана та прибране посилання з підзаконного акту на анкету визначення власної оцінки.

Країни-члени наголосили, що анкета визначення власної оцінки може розглядатися як додатковий документ до заявки отримання статусу УЕО і для виділення обов’язку, дане положення може залишитись в офіційному тексті без посилання на зміст, який може бути закріпленим у керівних положеннях.

Коментар 321:

Комісія зазначила, що будуть замінені терміни «материнська компанія» на «економічний оператор», а також буде видалене слово «окремий/окрема». Мета 2 пункту це повне розуміння того, що якщо людина подає заявку на отримання статусу УЕО у неї відсутні непокриті зобов’язання.

Деякі країни-члени вважають, що цей пункт може бути віднесений до розділу «Реєстрація».

Комісія роз’яснила, що це питання вже обговорювалось. Відповідні статті двох розділів мають бути поєднані, але їх призначення є різним, тому Комісія притримується думки, що обидві статті є необхідними.

Зазначена стаття має бути видалена.

Підпункт 1: немає сенсу вказувати сферу повторної оцінки у підзаконному акті. Більш того це не є особливим правилом тільки для уповноважень УЕО. Підпункт 2: оскільки повторна оцінка не має юридичного впливу на утримувача, часові рамки є зайвими. Також відсутні часові обмеження для пост-митного аудиту.

Коментар 351: 

Комісія наголосила, що сфера та тривалість повторної оцінки повинні мати обґрунтовані підстави, беручи до уваги вимоги, які мають бути проаналізовані в залежності від підстав повторної оцінки.

Країни-члени вказують, що часові рамки мають бути підкріплені конкретною датою початку. Вони також цікавляться, що станеться у разі не дотримання часових рамок.

Комісія запропонувала видалити статтю та додати це до керівних положень.

Чому є потреба у відступі від «загального правила» Статті 22 (4) Митного кодексу ЄС?

Теоретично ця стаття може призвести до випадків, в яких уповноваження вступає в дію навіть до того, як заявник повідомляється про вповноваження, що в свою чергу є нелогічним.

Коментар 356: 

Країни-члени наголосили, що у випадку використання поштової доставки, підтвердження доставки може повернутись до митниці тижнями пізніше повідомлення, тому ця дата не може бути пов’язана з повідомленням щодо рішення. Комісія запропонувала змінити редакцію Статті.

Члени CONFIAD мають сумніви, чи, дійсно, потрібно підіймати питання про надання іншого уповноваження УЕО для особи, яка вже має вповноваження УЕО, що частково призупинене.

Коментар 360: 

Комісія зазначила, що має намір змінити редакцію статті у відповідністю з тією, що втратила чинність (стаття IA-I-2-32).

Країни-члени вказали, що ліцензія УЕО, яка надає право на митні спрощення, гарантію та захист (AEOF) вже є уповноваженням. Деякі країни-учасники вважають, що в такому випадку необхідно надавати два уповноваження, проте це може вплинути на системи, так як наразі AEOF є одним вповноваженням. Деякі вважають, що AEOF має бути автономним. Комісія вважає, що Митний кодекс ЄС не надає достатньої інформації стосовно цього питання та схильна до думки, що два уповноваження є потрібними. Практична сторона даного питання буде визначена пізніше.

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

Article DA-I-2-01a (121-3-01-DA)

Scope of the subsection

 

UCC implemented

provision

 

UCC empowering

provision

 

Current IP provision

Annex

Adoption

Procedure

 

 

 

 

 

 

This subsection applies to the registration of economic operators and other persons with the customs authorities, as provided for in Article 9 of the Code. Registration shall be made by the issue of an EORI number.

Стаття DA-I-2-01a

Сфера дії підрозділу

                          

Виконувані положення Митного кодексу ЄС

 

Положення надання повноважень Митного кодексу ЄС

Сучасні виконувані положення

Додаток

Процедура впровадження

 

 

 

 

 

 

Цей підрозділ застосовується при реєстрації економічних операторів та інших осіб з митними органами, як вказано в Статті 9 Кодексу Реєстрації. Реєстрація повинна бути здійснена на основі номеру реєстрації та ідентифікації економічного оператора

 

Article DA-I-2-08 (124-2-03-DA)

Conditions for the acceptance of an application

 

UCC implemented

provision

 

UCC empowering

provision

 

Current IP provision

Annex

Adoption

Procedure

Article 22(2)

Article 24(b)

none

-

DA

 

1. An application for a decision shall be accepted provided that the following conditions are met:

(a) where required, the applicant is registered in accordance with Article 9 of the

Code;

(b) where required, the applicant is established in the customs territory of the Union;

(c) the application is submitted to the competent customs authority as referred to in the third subparagraph of Article 22(1) of the Code, which shall act as the decisiontaking customs authority for the decision concerned;

(d) the application does not concern a decision with the same purpose as for a previous decision, which the applicant was holder of and which was annulled or revoked because the applicant failed to fulfil an obligation imposed under that decision.

2. The prohibition referred to in paragraph (1)(e) shall apply for a period of one year from the date of annulment or revocation of the previous decision. This shall be extended to three years in the cases referred to in point (b) of Article 27(1) of the Code or where the application relates to Article 38 of the Code.

Стаття DA-I-2-08

 

Умови прийняття заяви

 

Виконувані положення Митного кодексу ЄС

 

Положення надання повноважень Митного кодексу ЄС

Сучасні виконувані положення

Додаток

Процедура впровадження

Стаття 22 (2)

Стаття 24 (b)

відсутні

-

Підзаконний акт

  1. Заява на рішення має бути прийняти, при умові дотримання наступних вимог:
  1. Претендент зареєстрований при необхідності відповідно до Статті 9 Кодексу;
  2. При необхідності претендент встановлений на території Союзу;
  3. Заява подана компетентному митному органу відповідно до третього підпункту Статті 22(1) Кодексу, за яким буде приймати рішення митний орган щодо вищезазначеного;
  4.  Заява не відноситься до рішення з такою ж метою як попереднє, за яким претендент вже був власником, і яке було анульоване чи відкликане через те, що заявник не зміг виконати свої обов’язки згідно з умовами прийняття рішення.
  1. Заборона вказана у пункті (1)(е) є чинною на період один рік з дати ануляції або відкликання попереднього рішення. Ця заборона може бути подовжена до трьох років у випадках, вказаних у пункті (b) Статті 27 (1) Кодексу або у випадках коли заявка стосується Статті 38 Кодексу.

 

Article DA-I-2-26 (123-02c - DA)

 

More favourable treatment regarding risk assessment and control

UCC implemented

provision

 

UCC empowering

provision

 

Current IP provision

Annex

Adoption

Procedure

Article 38(6)

Article 40(c) 

Article 14b

-

DA

 

 

1. The more favourable treatment referred to in Article 38(6) of the Code shall apply unless the customs authorities decide otherwise in order to take into account a specific threat, or control obligations set out in other Union legislation.

2. In cases of elevated threat conditions, including following an incident requiring the closing and re-opening of the customs office of entry or of exit, and consistent with any national security requirements, customs authorities shall carry out the necessary formalities as a matter of priority.

3. Where an entry summary declaration or a customs declaration replacing it has been lodged by an AEOs or an AEOf or is available in his system as provided for in Article 127(8) of the Code, the competent customs office shall, before the arrival of the goods in the customs territory of the Union, notify him that the consignment has been selected for physical control. That information shall be made available to the consignee and also to the carrier indicated in the entry summary declaration not being the person having lodged the entry summary declaration, provided that they are AEOs or AEOf and they are connected to the customs system. That information shall not be provided where security conditions require otherwise or where it jeopardises the controls to be carried out.

4. Where goods are to leave the customs territory of the Union, paragraph 3 shall apply mutatis mutandis.

5. Where an AEO lodges a temporary storage declaration, or a customs declaration in accordance with Article 171 of the Code, the competent customs office may, prior to the presentation of the goods, notify the AEO if the consignment has been selected for customs controls.

6. The necessary controls shall be carried out as a matter of priority. If an AEO so requests, and subject to agreement with the customs authority, these controls may be carried out at a place other than the customs office competent for such controls.

 

Стаття DA-I-2-26

 

Більш придатне поводження щодо оцінки ризиків та контролю

Виконувані положення Митного кодексу ЄС

 

Положення надання повноважень Митного кодексу ЄС

Сучасні виконувані положення

Додаток

Процедура впровадження

Стаття 38 (6)

Стаття 40 (с)

відсутні

-

Підзаконний акт

 

1. Більш привабливе ставлення, вказане у Статті 38(6) Кодексу має бути застосоване, якщо митні органи не вирішать по-іншому, беручи до уваги особливе поводження або контроль обов’язків, вказаних у інших законодавчих документах Союзу.

2. У випадках підвищеної загрози, включаючи випадки, що потребують закриття або повторного відкриття митниць в’їзду та виїзду, що відповідають вимогам національної безпеки, митні органи мають провести необхідні формальності в першочерговому порядку.

3. Якщо загальна в’їзна декларація або митна декларація, яка її замінює, була надана УЕО або є доступною в його системі як передбачено Статтею 127(8) Кодексу, компетентна митниця має до прибуття товарів на митну територію Союзу, повідомити його, що вантаж був обраний для проведення фізичного контролю. Ця інформація буде доступна для вантажоодержувача, а також для перевізника, зазначеного у загальній в’їзній декларації, який не є тим, хто надав загальну в’їзну декларацію, за умови, що вони є УЕО та пов’язані з митною системою. Ця інформація не повинна надаватися, якщо цього вимагають умови конфіденційності або якщо вона створює загрозу для подальшого проведення митного контролю.

 

4. У випадках, коли товари мають залишити митну територію Союзу, до пункту 3 мають бути внесені відповідні зміни.

5. У випадках, коли УЕО надає декларацію на тимчасове зберігання, або митну декларацію відповідну до Статті 171 Кодексу, компетентна митниця може, перед наданням товарів, повідомити УЕО, якщо вантаж був відібраний для проведення митного контролю.

6. Необхідний контроль має біти проведений першочергово. Якщо УЕО вимагає, враховуючи умови договору з митними органами, такий контроль може бути проведений у місцях, відмінних від митниці, відповідальної за проведення такого контролю.     

 

Article DA-I-2-28 (123-03 - DA)

 

Application for an authorisation as an AEO

 

UCC implemented

provision

 

UCC empowering

provision

 

Current IP provision

Annex

Adoption

Procedure

Article 22(2)

Article 24(b)

Article 14c

Annex C

DA

 

 

1. A self-assessment questionnaire shall be completed in accordance with Annex C and shall be submitted as part of the application.

2. One single application for authorisation as an AEO shall be made by the parent company for all its permanent business establishments in the customs territory of the Union which are not separate persons as defined by Article 5(4) of the Code.

3. Where a part of the relevant records and documentation is kept in a Member State other than the Member State of the customs authority to which the application has been submitted pursuant to the third subparagraph of Article 22(1) of the Code or of Article DA-I-2-29(1) (123-04-DA(1) ), this information shall be indicated in the application.

4. Where the applicant maintains a storage facility or other premises with customs related activities in a Member State other than the Member State of the customs authority to which the application has been submitted pursuant to the third subparagraph of Article 22(1) of the Code or of Article DA-I-2-29(1) (123-04-DA(1) ), this information shall be indicated in the application.

 

Стаття DA-I-2-28 (123-03 - DA)

 

Заява на уповноваження УЕО

 

Виконувані положення Митного кодексу ЄС

 

Положення надання повноважень Митного кодексу ЄС

Сучасні виконувані положення

Додаток

Процедура впровадження

Стаття 22 (2)

Стаття 24(b)

Стаття 14c

Додаток С

Підзаконний акт

 

1. Власна анкета має бути заповнена відповідно до Додатку С та має бути подана як частина заяви.

2. Єдина заява на уповноваження УЕО має бути зроблена компанією засновником для всіх постійних бізнес-установ на митній території Союзу, які не є окремими особами, що визначено в Статті 5(4) Кодексу.

3. У випадках, коли частина відповідних документів, звітних матеріалів зберігається у країнах-членах, відмінних від країни-члена митного органу, якому заява подана відповідно до підпункту 3 Статті 22(1) Кодексу, або Статті DA-I-2-29(1) (123-04-DA(1), ця інформація має вказуватись у заяві.

4. У випадку, якщо заявник тримає у власності склад або інші приміщення, які стосуються митної діяльності у країнах-членах, відмінних від країн-членів, митному органу яких заява подана відповідно до підпункту 3 Статті 22(1) Кодексу, або Статті DA-I-2-29(1) (123-04-DA(1), ця інформація має вказуватись у заяві.

 

 

 

 

Митний кодекс ЄС

Article 22

 

Decisions taken upon application

1.  Where a person applies for a decision relating to the application of the customs legislation, that person shall supply all the information required by the competent customs authorities in order to enable them to take that decision.

A decision may also be applied for by, and taken with regard to, several persons, in accordance with the conditions laid down in the customs legislation. Except where otherwise provided, the competent customs authority shall be that of the place where the applicant's main accounts for customs purposes are held or accessible, and where at least part of the activities to be covered by the decision are to be carried out.

2. Customs authorities shall, without delay and at the latest within 30 days of receipt of the application for a decision, verify whether the conditions for the acceptance of that application are fulfilled. Where the customs authorities establish that the application contains all the information required in order for them to be able to take the decision, they shall communicate its acceptance to the applicant within the period specified in the first subparagraph.

3. The competent customs authority shall take a decision as referred to in paragraph 1, and shall notify the applicant without delay, and at the latest within 120 days of the date of acceptance of the application, except where otherwise provided. Where the customs authorities are unable to comply with the time-limit for taking a decision, they shall inform the applicant of that fact before the expiry of that time-limit, stating the reasons and indicating the further period of time which they consider necessary in order to take a decision. Except where otherwise provided, that further period of time shall not exceed 30 days. Without prejudice to the second subparagraph, the customs authorities may extend the time-limit for taking a decision, as laid down in the customs legislation, where the applicant requests an extension to carry out adjustments in order to ensure the fulfilment of the conditions and criteria. Those adjustments and the further period of time necessary to carry them out shall be communicated to the customs authorities, which shall decide on the extension.

4.  Except where otherwise specified in the decision or in the customs legislation, the decision shall take effect from the date on which the applicant receives it, or is deemed to have received it. Except in the cases provided for in Article 45(2), decisions adopted shall be enforceable by the customs authorities from that date.

5. Except where otherwise provided in the customs legislation, the decision shall be valid without limitation of time.

6.  Before taking a decision which would adversely affect the applicant, the customs authorities shall communicate the grounds on which they intend to base their decision to the

applicant, who shall be given the opportunity to express his or her point of view within a period prescribed from the date on which he or she receives that communication or is deemed to have received it. Following the expiry of that period, the applicant shall be notified, in the appropriate form, of the decision.

The first subparagraph shall not apply in any of the following cases:

(a) where it concerns a decision referred to in Article 33(1);

(b)  in the event of refusal of the benefit of a tariff quota where the specified tariff quota volume is reached, as referred to in the first subparagraph of Article 56(4);

(c)  where the nature or the level of a threat to the security and safety of the Union and its residents, to human, animal or plant health, to the environment or to consumers so requires;

(d) where the decision aims at securing the implementation of another decision for which the first subparagraph has been applied, without prejudice to the law of the Member State concerned;

(e) where it would prejudice investigations initiated for the purpose of combating fraud;

(f) in other specific cases.

7. A decision which adversely affects the applicant shall set out the grounds on which it is based and shall refer to the right of appeal provided for in Article 44.

 

Cтаття 22

 

Рішення, прийняті за заявою

  1. У випадку прийняття рішення, яке стосується застосування митного законодавства, заявник має надати всю  необхідну інформацію, яку вимагають компетентні митні органи, для того, щоб вони мали змогу прийняти рішення.

Рішення може також бути прийняте по відношенню до декількох осіб, у відповідності до умов, вказаних у митному законодавстві. Якщо інше не передбачено законодавством, компетентним митним органом має бути обраний той, який розташований там, де й основні рахунки заявника, що стосуються митних питань, і де хоча б частина діяльності, яка передбачається даним рішенням буде проводитись.

  1. Митні органи мають, без відмін та протягом 30 днів після отримання заяви, за якою буде прийматися рішення, визначити, чи відповідає дана заява вимогам. Якщо митні органи визначають, що заява містить всю необхідну інформацію, яка їм необхідна для прийняття рішення, вони мають повідомити про прийняття заявника протягом періоду, вказаному в підпункті 1.
  2. Компетентний митний орган має прийняти рішення як вказано в пункті 1 та має повідомити заявника без жодних затримань та найпізніше протягом 120 днів з дня прийняття заяви, якщо інше непередбачено законодавством. Якщо митні органи не можуть вкластися у часові рамки у прийнятті рішення, вони мають повідомити заявника про це до того як часові рамки вичерпано, вказавши причини та зазначивши подальші часові рамки, який вони вважать необхідним для прийняття рішення. Якщо інше не передбачено, додатковий час не може перевищувати 30 днів. Без обмеження дії другого підпункту, митні органи можуть розширити часові рамки для прийняття рішення, як вказано у митному законодавстві, у випадку якщо заявник вимагає такого розширення для проведення уточнень з метою переконання у відповідності виконання умов та критеріїв. Такі уточнення та додаткові часові рамки, необхідні для їх проведення, повинні бути обговорені з митними органами, які будуть приймати рішення щодо розширення часового ліміту.
  3. Якщо інше не вказано у рішенні або у митному законодавстві, рішення має вступити в силу, починаючи з тієї дати, якою заявник отримав його, або мав отримати її. За виключенням випадків, вказаних у Статті 45(2), прийняті рішення підлягають виконанню митними органами з цієї дати.

 

  1. Якщо інше не передбачено митним законодавством, рішення мають бути в силі без жодних часових обмежень.
  2. До прийняття рішення, яке може негативно вплинути на заявника, митні органи мають повідомити про причини, які вплинули на прийняття такого рішення стосовно заявника, який буде мати можливість висловити свою точку зору протягом періоду, визначеному з дати, якою він отримав таке повідомлення, або мав отримати його. Зважаючи на закінчення цього періоду, заявник має бути повідомлений про рішення у відповідній формі.

Перший підпункт не може бути застосований у жодному з наступних випадків:

  1. Якщо стосується рішення, яке вказано в статті 33(1)
  2. У випадку відмови у привілегіях щодо тарифної квоти, коли зазначена тарифна квота досягнута, як вказано у підпункті 1 Статті 56(4)
  3. Коли того наявні загрози природі, захисту, безпеки Союзу та його резидентів, людей, тварин, навколишнього середовища або клієнтам
  4. Коли рішення має за мету захист виконання іншого рішення, до якого можна застосувати перший підпункт, без упереджень стосовно відповідного законодавства країн-членів.
  5. У випадках, коли воно буде упереджувати пошуки, розпочаті з метою боротьби з шахрайством
  6. В інших особливих випадках.

 

  1. Негативне рішення у відношенні до заявника, має вказувати причини, за якими воно було прийняте і має залишати за собою право апеляції, передбаченої в Статті 44.

 

 

 

Section 4

Authorized  economic  operator

Article 38

Application and authorization

1. An economic operator who is established in the customs territory of the Union and who meets the criteria set out in Article 39 may apply for the status of authorized economic operator.

The customs authorities shall, following consultation with other competent authorities if necessary, grant that status, which shall be subject to monitoring.

2. The status of authorized economic operator shall consist in the following types of authorizations:

(a) that  of  an  authorized  economic  operator  for  customs simplifications, which shall enable the holder to benefit from certain simplifications in accordance with the customs legislation; or

(b) that of an authorized economic operator for security and safety that shall entitle the holder to facilitations relating to security and safety.

3. Both types of authorizations referred to in paragraph 2 may be held at the same time.

4. The status of authorized economic operator shall, subject to Articles 39, 40 and 41, be recognized by the customs authorities in all Member States.

5.  Customs authorities shall, on the basis of the recognition of the status of authorized economic operator for customs simplifications and provided that the requirements related to a specific type of simplification provided for in the customs legislation are fulfilled, authorize the operator to benefit from that simplification. Customs authorities shall not reexamine those criteria which have already been examined when granting the status of authorized economic operator.

6. The authorized economic operator referred to in paragraph 2 shall enjoy more favorable treatment than other economic operators in respect of customs controls according to the type of authorization granted, including fewer physical and document-based controls.

7. The customs authorities shall grant benefits resulting from the status of authorized economic operator to persons established in countries or territories outside the customs territory of the Union, who fulfil conditions and comply with obligations defined by the relevant legislation of those countries or territories, insofar as those conditions and obligations are recognized by the Union as equivalent to those imposed to authorized economic operators established in the customs territory of the Union. Such a granting of benefits shall be based on the principle of reciprocity unless otherwise decided by the Union, and shall be supported by an international agreement or Union legislation in the area of the common commercial policy.

 

Розділ 4

Уповноважений економічний оператор

Стаття 38

Заява та уповноваження

1. Економічний оператор, який заснований на митній території Союзу та відповідає вимогам Статті 39, може подавати свою кандидатуру для отримання статусу уповноваженого економічного оператора.

Митні органи зобов’язані, враховуючи у разі потреби консультації з іншими компетентними органами, надати такий статус, що підлягає перевірці.

 

2. Статус уповноваженого економічного оператора складається із таких видів повноважень:

(а) уповноваження на спрощення митних процедур, що дозволяє отримувати певні спрощення відповідно до законодавства; або

 

(b) уповноваження щодо безпеки, що дає право на спрощення, які стосуються надійності та безпеки.

3. Обидва види уповноважень, зазначених у пункті 2, можуть бути застосовані одночасно.

4. Статус уповноваженого економічного оператора, з урахуванням статей 39, 40 та 41, повинен бути визнаний митними органами у всіх країнах-членах.

5. Митні органи, керуючись розпізнанням статусу уповноваженого економічно оператора на спрощення митних процедур та враховуючи, що вимоги, які відносяться до певного типу спрощення, передбачені митним законодавство, виконані, повинні уповноважити оператора отримати переваги на спрощення. Митні органи не повинні пере провіряти ті критерії, які вже перевірені в процесі отримання статусу уповноваженого економічного оператора.

6. Уповноважений економічний оператор, зазначений у пункті 2, повинен отримати більш сприятливе поводження, ніж інші економічні оператори під час митного контролю залежно від виданого типу повноваження, включаючи менший фізичний і документальний види контролю.

7. Митні органи повинні надати переваги, які слідують зі статусу уповноваженого економічного оператора, для тих, хто заснований у країнах і на території поза митної території Союзу, які виконують умови, визначені відповідним законодавством тих країн та територій, оскільки ті умови та вимоги є визначеним у Союзі до УЕО, заснованих на митній територію Союзу, як еквівалентні. Таке надання переваг повинно ґрунтуватися на принципі обопільності, якщо інше не вирішено Союзом, та повинно підтримувати міжнародною угодою або законодавством Союзу на території спільної комерційної політики.

 

Article 40

 

Delegation of power

The Commission shall be empowered to adopt delegated acts, in accordance with Article 284, in order to determine the following:

(a) the simplifications referred to in point (a) of Article 38(2);

(b) the facilitations referred to in point (b) of Article 38(2);

(c) the more favourable treatment referred to in Article 38(6).

Стаття 40

 

Передання уповноважень

Комісія має бути уповноважена на прийнятті підзаконних актів, відповідно до Статті 284, для визначення наступного:

  1. Спрощень, вказаних у пункті (а) Статті 38(2)
  2. Зменшення обмежень, вказаних у Статті 38(2)

Більш прийнятного ставлення, вказаного у Статті 38(6).