Асоціація митних брокерів України

ЛЬВІВ
   Асоціація платників податків  Львівської області

Шановний Сергію Івановичу!

      Погоджуючись з аргументами декларантів та експертів щодо незаконності вимог Державної митної служби України (надалі – ДМСУ), зокрема, наказу ДМСУ від 26.11.2008 р. № 1334 „Про затвердження тимчасового порядку діяльності митних брокерів та їх представників”, додатково звертаю Вашу увагу на наступне:

1.  ДМСУ у наказі від 26.11.2008 р. № 1334 та документах, щодо створення Департаменту контролю (?!) за діяльністю декларантів (наприклад наказ від 29.10.2008 р. № 1217) застосовує термінологію, значення та зміст якої не визначені та не встановлені ні законодавством України, ні Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (надалі – Конвенція).

2. У висновках експертів щодо цього питання відсутні визначальні, на нашу думку, аргументи, а саме – термінологічна, а відповідно і змістова різниця пунктів 8.1.- 8.7. Розділу 8 Додатку ІІ Конвенції, які ДМСУ застосовує як основу наказу №1334.

Правове регулювання стосунків сторін, обумовлене цим розділом Конвенції містить наступні правила:

1)  Стандартне правило 8.2., яким встановлено, що умови представництва, відповідальності за сплату мит та податків, а також за будь-які інші порушення визначає національне законодавство, тобто закони України, прийняті Верховною Радою України або міжнародні договори, укладені в установленому законом порядку. ДМСУ не має правових підстав і повноважень втручатися у формування цих правовідносин. Вимоги ДМСУ, викладені у наказі №1334 щодо „свідоцтв”, „посвідчень” та „періодичних кваліфікаційних іспитів” на даний час не встановлені нормами національного законодавства України.

Опираючись на вимоги частини другої ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, можна зробити єдиний обґрунтований висновок - наказ № 1334 не відповідає вимогам національного законодавства України і, на наше переконання, не може бути зареєстрованим Міністерством юстиції України в якості обов’язкового до виконання нормативно-правового акту.

2) Стандартне правило 8.6., яким встановлено, що умови допуску до участі у  митних   операціях  визначає митна служба.  Зміст і значення терміну митні операції визначені Розділом 2 „Визначення понять” Конвенції, пунктом 19) ст. 1 „Визначення основних термінів і понять” Митного кодексу України (надалі – МКУ), та передбачені, наприклад, ст. 63 МКУ.

Зміст митних операцій, визначених наведеними вище нормами законодавства, полягає у наступному:

-   здійснення митного контролю за переміщенням товарів, контролю за справлянням податків і зборів;
-   митне оформлення товарів і транспортних засобів;
- фактична перевірка митним органом товарів з метою встановлення відповідності характеру, походження, стану, кількості, та вартості товарів даним, наведеним у декларації;
- навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці та ін.

Не викликає сумніву право митної служби визначати умови допуску третіх осіб до участі у митних операціях, здійснення яких покладено на працівників митної служби. Необхідність  такої участі обумовлюється потребою двостороннього складання та підписування документів, що фіксують результати таких митних операцій, зокрема, виявлення невідповідностей товару заявленим у декларації  відомостям та ін.

Крім цього, певна категорія товарів, що підлягають митному оформленню, передбачає наявність у третьої особи відповідної форми допуску, що може стати перешкодою не лише участі даної третьої особи у митних операціях, але й законодавчо обмежує право декларанта на представництво інтересів власника такої категорії товарів у правовідносинах з митними органами.

Проте, викладені у наказі № 1334 вимоги щодо обов’язкової наявності у декларанта таких дозвільних та кваліфікаційних документів як „свідоцтво на право здійснення митно брокерської діяльності”, „кваліфікаційне посвідчення представника митного брокера”, проведення „періодичних кваліфікаційних іспитів”, обов’язкова наявність у декларанта вищої освіти на даний час не встановлені нормами чинного законодавства України і не вимагаються Конвенцією, а відповідно не можуть застосовуватися в документах ДМСУ, що визначають умови допуску третіх осіб до участі у митних операціях.

Навіть якщо такі норми і поняття будуть встановлені та визначені законом України, то вони не можуть мати зворотньої сили, звужувати право особи на підприємницьку чи професійну діяльність, яка ними здійснюється на дату набрання чинності таким законом.

Таким чином є очевидним, що зміст наказу ДМСУ № 1334 грунтується на неправомірному трактуванні і застосуванні наведених вище стандартних правил 8.2. та 8.6. Конвенції. Наказ, на нашу думку, не відповідає вимогам законодавства України, а тому  підлягає скасуванню органом нормотворення.

Крім цього, настирливість, з якою ДМСУ намагається в неправовий спосіб здійснювати контроль не лише за митними вантажами, але й за діяльністю підприємств – декларантів цих вантажів, на наше переконання, потребує дослідження на наявність корупційних чинників в документах, що продукує цей державний орган, в рамках Конвенції ООН проти корупції за програмою, що здійснюється Радою Європи у тісному партнерстві з Міністерством юстиції України.