Проект Наказу ДМСУ: "Про затвердження ліцензійних умов провадження діяльності митного перевізника"

ДЕРЖАВНА МИТНА
СЛУЖБА УКРАЇНИ

Н А К А З
„ ___ ” __________ 200 р. № ________
м. Київ

Про затвердження ліцензійних умов провадження діяльності митного перевізника

Відповідно до статей 6, 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (зі змінами й доповненнями) і постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1968 «Про затвердження переліку органів ліцензування (зі змінами й доповненнями)

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити нову редакцію Ліцензійних умов провадження діяльності митного перевізника, що додається.

2. Управлінню контролю за переміщенням вантажів (Луговець В.А.), Юридичному департаменту (Бабюк В.Л.) Держмитслужби України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного опублікування.

4. Звернутись до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з пропозицією про скасування Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної митної служби України від 25 березня 2004 року N 34/212 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 березня 2004 р. за N 375/8974 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної митної служби України від 6 квітня 2004 року N 38/242 Про затвердження Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Держмитслужби України Федорова О.О.

Голова Служби

А.В.Макаренко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державної митної служби України
“____” _________ 20 року № ____/____

ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ
провадження діяльності митного перевізника

I. Загальні положення

1. Ці Ліцензійні умови розроблено відповідно до пунктів 8.1 – 8.7 Cтандартних правил розділу 8 “Відносини між митною службою та третіми сторонами” Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 05.10.2006 № 227-V (далі – Кіотська конвенція), статей 182 – 184 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (далі – Кодекс), Закону України від 01.06.2000 № 1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (далі – Закон), інших нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення зовнішньоекономічної діяльності та митної справи.

2. Ліцензійні умови встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні й інші вимоги до провадження діяльності митного перевізника.

3. Виконання цих Ліцензійних умов є обов'язковим під час провадження діяльності митного перевізника.

4. Умови провадження діяльності митного перевізника регулюються законодавством з питань ліцензування й митної справи.

5. Прийняття документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження діяльності митного перевізника, видача, переоформлення та анулювання такої ліцензії, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів митних перевізників, а також умови, за яких митний перевізник не допускається до перевезень із наданням митному органу власної гарантії, здійснюються органом ліцензування - Державною митною службою України.

6. У частині виконання контрольних функцій повноваження Державної митної служби України, як органу ліцензування, можуть бути за її рішенням делеговані митницям.

7. Терміни в цих Ліцензійних умовах вживаються у такому значенні:

митний перевізник - юридична чи фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому інших заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану Державною митною службою України;

представник митного перевізника – фізична особа, що перебуває у трудових відносинах із митним перевізником і безпосередньо здійснює перевезення вантажу, що знаходиться під митним контролем, із застосуванням гарантії митного перевізника, надає зобов'язання про доставку цих товарів у митницю призначення та знає основи митного законодавства;

митний борг – грошова сума, що підлягає сплаті митним перевізником до Державного бюджету у разі недоставлення ним товарів у митницю призначення. Розмір митного боргу дорівнює сумі податків та зборів (обов’язкових платежів), що підлягають сплаті під час митного оформлення цих товарів у вільний обіг;

вимога про сплату митного боргу – письмове звернення митного органу, якому митним перевізником надавалася гарантія про сплату митного боргу;

партія товару:

товари, які переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо);

товари, які перевозяться залізничним транспортом і прибувають на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення у межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту);

товари, які належать юридичним або фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) і переміщуються у ручній поклажі однією фізичною особою у пасажирському відділенні (салоні) транспортного засобу, яким прямує така особа.

Інші терміни вживаються у значеннях, визначених Кіотською конвенцією, Кодексом і Законом.

II. Вимоги до провадження діяльності митного перевізника

1. Організаційні та кваліфікаційні вимоги до митного перевізника

1.1. Митний перевізник, у залежності від умов поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом, повинен укласти договір на перевезення таких товарів із вантажовласником або уповноваженою ним особою (далі договір на перевезення).

1.2. В установчих документах суб'єкта господарювання повинен бути зазначений вид діяльності - митний перевізник.

1.3. До моменту одержання ліцензії провадження діяльності митного перевізника підприємство повинно здійснювати діяльність з перевезення вантажів, що знаходяться під митним контролем, протягом не менше двох років.

1.4. Митний перевізник повинен мати ліцензію на здійснення діяльності з перевезення вантажів певним видом транспорту, якщо такий вид діяльності ліцензується у відповідності із законодавством України.

1.5. Митний перевізник повинен залучати до перевезення виключно своїх представників митного перевізника.

1.6. Митний перевізник повинен зберігати всю документацію, пов’язану зі здійсненням своєї діяльності, протягом 5 років, починаючи з року отримання ліцензії.

2. Технологічні вимоги до митного перевізника

Митний перевізник повинен:

2.1. Надавати Держмитслужбі перелік транспортних засобів, якими здійснюватиме перевезення;

2.2. Надавати Держмитслужбі перелік осіб, зазначених у п.1.5 Ліцензійних умов;

2.3. Подавати митному органу документи, що містять відомості, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів (товаросупровідні документи тощо), не допускати їх підміни або зміни у них даних;

2.4. забезпечити присутність свого представника при огляді та переогляді товарів і транспортних засобів посадовими особами митного органу під час здійснення митного контролю;

2.5. Здійснювати на вимогу митного органу навантаження, вивантаження, перевантаження, визначення кількості товарів, усунення пошкоджень упаковки, відкриття упаковки, пакування чи перепакування товарів, що підлягають митному оформленню, а також відкриття приміщень та інших місць, де можуть міститися ці товари;

2.6. Інформувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невідповідність товарів відомостям про них, зазначеним у товаросупровідних документах;

2.7. Подавати для ознайомлення суб'єктам господарської діяльності, на їх вимогу, ліцензію на провадження діяльності митного перевізника;

2.8. При здійсненні митного оформлення товару з наданням гарантії митного перевізника надавати митниці договір на перевезення;

2.9. Перевіряти перед укладенням договору перевезення повноваження володільця (довірителя) на розпорядження товарами;

2.10. Вести реєстр договорів, укладених із відправником або отримувачем товару або експедитором і подавати відповідну інформацію митному органу на його вимогу;

2.11. Здійснювати перевезення виключно транспортними засобами, визначеними п.п. 3.2 цих умов та оформленими належним чином в органах реєстрації.

2.12. Мати на транспортні засоби усі необхідні дозволи та допуски міністерств та відомств на здійснення певних видів перевезень та певних груп товарів при здійсненні таких перевезень цими транспортними засобами.

2.13. Вести облік перевезених ним товарів, які перебувають під митним контролем, та на вимогу органу ліцензування надавати йому відповідну звітність;

2.14. Дотримуватися конфіденційності інформації, одержаної ним від митних органів, власників, одержувачів товарів тощо;

2.15. Безумовно, у десятиденний термін з дати отримання відповідної вимоги про сплату митного боргу, сплачувати до Державного бюджету суму митного боргу у разі недоставки у митний орган призначення товарів, які ним перевозилися;

2.16. У триденний термін повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних щодо належних йому на правах власності або користування транспортних засобів, якими здійснюється перевезення товарів.

3. Технічні вимоги до митного перевізника

Митний перевізник для забезпечення своєї діяльності повинен мати:

3.1 У власності майно, що може бути віднесене до першої та/або другої груп основних фондів згідно із Законом України від 28.12.94 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”.

3.2 Належні йому на правах власності або користування транспортні засоби (за умови їх належного обладнання для здійснення перевезень товарів під митним контролем), утримувати їх у належному технічному стані і забезпечити наявність усіх необхідних дозволів міністерств та відомств на такі транспортні засоби для здійснення певних видів перевезень та груп товарів.

4. Особливі вимоги до провадження діяльності митного перевізника

4.1. Митний перевізник повинен застрахувати власну діяльність на суму не менш як 30000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та подати копію договору страхування до органу ліцензування.

4.2. У разі надання митним перевізником гарантії щодо доставлення партії вантажу в митницю призначення ним не можуть бути передані повністю або частково функції з перевезення цієї партії іншій особі або особам.

4.3. Сума наданих митним перевізником гарантій по відношенню до товарів, які прямують територією України та переміщення яких не завершено, не повинна перевищувати максимальної суми виплати, вказаної у договорі страхування власної діяльності.

4.4. Митний перевізник не допускається органом ліцензування до перевезення із застосуванням гарантії митного перевізника строком на шість місяців у разі, якщо його представники у зв’язку з виконанням ними трудових (службових) обов’язків протягом року:

- притягувались до адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил, передбачених статтями 351, 352 Кодексу;

- притягувались до адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил, що призвело до несплати або недоборів податків та зборів на суму, яка перевищує суму, еквівалентну 50 000 доларів США у національній валюті України у перерахунку за курсом, установленим Національним банком України на день вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – на день його виявлення;

- систематично (три або більше рази) притягувались до адміністративної відповідальності за вчинення інших порушень митних правил, передбачених Кодексом.

Митний перевізник не допускається органом ліцензування до перевезення із застосуванням гарантії митного перевізника до закінчення строку дії ліцензії, але на строк не менше 2 років, у разі, якщо до його представників у зв’язку з виконанням ними трудових (службових) обов’язків повторно застосовано заходи, зазначені вище.

4.5. У випадку порушення кримінальної справи про контрабанду, вчинену внаслідок переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України митним перевізником та/або представником митного перевізника, митний перевізник не допускається до перевезення із застосуванням гарантії митного перевізника на період з дати отримання відомостей про порушення такої кримінальної справи до отримання відомостей про прийняття процесуального рішення у справі, яке б свідчило про непричетність митного перевізника та/або представника митного перевізника до вчиненого злочину.

4.6. Митний перевізник не допускається органом ліцензування до перевезення із застосуванням гарантії митного перевізника до закінчення строку дії ліцензії, але на строк не менше 2 років з дати отримання відомостей про набрання законної сили вироком суду про визнання винним митного перевізника та/або представника митного перевізника за вчинення злочину, пов’язаного із виконанням ним своїх трудових (службових) обов’язків.

4.7. У разі несплати у встановлений строк митним перевізником митного боргу, він не допускається до перевезення із застосуванням гарантії митного перевізника до моменту погашення ним такого боргу.

4.8. У разі недотримання митним перевізником п. 1.1,1.4, 1.5, 2.1-2.6, 2.8, 2.11, 4.2, 4.3 Ліцензійних умов, він не допускається до перевезень із застосуванням гарантії митного перевізника митним органом, що виявив порушення.

ІІI. Прикінцеві положення

1. Особа, що має ліцензію митного перевізника, за власним вибором може здійснювати перевезення товарів під митним контролем із застосуванням будь-якого виду гарантії, передбаченого статтею 161 Кодексу.

2. Про недопущення до здійснення перевезень із застосуванням гарантії митного перевізника відповідно до п. 4.4-4.6 цих умов, митний перевізник письмово повідомляється органом ліцензування протягом п’яти робочих днів з дати прийняття такого рішення

3. У разі недотримання митним перевізником Ліцензійних умов, він не допускається до перевезень із застосуванням власної гарантії, або ліцензія може бути анульована.

4. Порядок здійснення перевірок та контролю за діяльністю митного перевізника, анулювання ліцензії, розробляється та затверджується Держмитслужбою.

5. У випадках, коли на момент анулювання ліцензії на здійснення діяльності митного перевізника, підприємство здійснює перевезення територією України товарів під митним контролем із застосуванням гарантії митного перевізника, це підприємство несе обов’язки та має права митного перевізника до моменту завершення такого перевезення.

6. Митний перевізник може укладати з Держмитслужбою України відповідні угоди.

7. Вимоги, наведені у п.1.5, 2.1, 2.2, 2.11, 2.15, не розповсюджуються на підприємства, що здійснюють перевезення залізничним транспортом.

Начальник Управління контролю
за переміщенням вантажів


В.А.Луговець

Погоджено:  

Директор Департаменту
ліцензування


О.Б.Іванченко